- Пиши поет! – сказала Муза,
І подала мені перо! –
Пиши, бо винесу гарбуза,
Підеш пасти собі коров.
Схилився над столом я сумно,
Дістав старенький зошиток:
І експресивно, і розумно,
Проте не Пушкін, і не Блок.
- Послухай, Музо, будь ласкава,
Залиш у спокої, іди!
Я постать скромна, неяскрава,
А ти ж бо генія знайди.
Гостя з Парнасу не барилась,
Забрала з рук моїх перо,
Не лютувала, не сварилась,
Помандрувала до метро.
А я, допивши склянку пуншу,
Ледь Елвіс доспівав куплет,
Знов написав, зізнатись мушу,
Про день сьогоднішній сонет.
| 
Мария_Сулименко - Вещий сон. [Гражданская лирика]
